Тема: Слова Тараса Шевченка можуть нас піднести на дусі.
Тарас Шевченко народився 9 березня і помер 10 березня, за юліанським календарем він народився 25 лютого і помер 26 лютого. Тобто Тарас Шевченко народився на сам день святого отця Тарасія, архиєпископа Царгородського. Напевно тому його так назвали. Це вказує на релійне виховання його батьків.
Друге цікаве – це саме те що Тарас Шевченко народився і помер під час Великого Посту. Ми завжди святкуємо його пам‘ять під час Великого Посту. Я думаю, що може і в цьому був Божий палець, глибока символіка, яка до певної міри вказує на місію Шевченка на землі.
Він гартує людей до Великодня, щоб вони витримали на цій пустині – в неволі. Закликає до боротьби, розбуджує ще і ще раз розбуджує сплячих, приспаних, обоятних. Шевченко нераз вживає дуже гострі вирази, жорстокі засуди, бо він аж дуже хоче зрушити людей з їх апатії. “Кайдани порвіте і вражою злою кровю волю окропіте.“ Це може відноситися до волі України або може відноситися до волі людини, яка освободжується від свого духовного параліжу, своєї обоятности.
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити,
А коли ні… то проклинать
І світ запалити!
Шевченко іде слідами свого Спасителя Ісуса Христа який в книзі Одкровення сильно засуджує літеплість. Ісус у зверненні до Церкви в Лаодикеї каже, “ А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст. “ (Од 3:16). Якби Шевченко писав вірші сьогодні то гадаю він би посилав обоятних до найнижчої частини пекла. Можу собі також уявити що Шевченко сильно картав би вираз, “А яка там різниця?“ Сам Шевченко про себе каже, “Ох неоднаково мені.“
Шевченко хоче щоб люди не животіли, щоб жили як люди а не як тварини – “думайте, читайте, і чужому научайтесь, свого не цурайтесь.“ “Схаменіться будьте люди, бо лихо вам буде.“ Шевченко говорить до людей, які грають ігри на комп‘ютері, і які можуть годинами те саме робити подібно до життя мишки або щура. Людина не дає своїй душі нагоду себе виявляти. “Кайдани порвіте.“ Відкинь це тваринне життя і починай жити як людина. Життя це не лише їсти, спати і бавитися. Треба деколи робити те що звірина не потрафить робити. Докажи собі що ти людина! Шевченко деколи майже кричить. Він вживає інтензивну мову. Хоче тебе і мене потрясти. Під час Посту ми маємо нагоду жити як люди і собі щось відмовити. Сказати собі “Ні“ це щось що тварина не в силі зробити. Коли ми відмовляємося від якоїсь їжі, ми стаємо більш подібні до ангелів і менше подібні до тварин. Блудний син аж зголоднів, аж тоді увійшов у себе і почав думати як людина і тоді розкаявся.
Шевченкова поезія дуже надається на піст – вона закликає до любови ближнього, до любови України, тобто закликає до любови поза себе – Бога, України і ближнього. Його поезія картає лінивість, засуджує обоятність, і закликає до роздумування, до поглиблення. Будьте люди бо лихо вам буде і на цьому світі і в наступному.
В поемі “Марина“ось так Шевченко молиться:
… Мій Боже милий,
Даруй словам святую силу —
Людськеє серце пробивать,
Людськії сльози проливать,
Щоб милость душу осінила,
Щоб спала тихая печаль
На очі їх, щоб стало жаль
Моїх дівчаток, щоб навчились
Путями добрими ходить,
Святого Господа любить
І брата милувать…
Це добрі слова на Великий Піст. Щоб людина ожила духом навіть через смуток, через сльози. Шевченко плакав, ридав і радів. Він переживав за козаків, за кріпаків, за кавказців, за цю бідну сироту-дівчину. Він бачив різні види свого великого українського народу. Він цінив своїх собратів-письменників таких як Пантелеймона Куліша, Квітку Основ‘яненка та інших і багатьом з них написав листи-вірші і видвигав і хвалив їхню працю. Але одне що напевно можна сказати про Шевченка, а саме те що він не був знуджений життям. Шевченко не був нудний тому що він сам не був знуджений життям. Шевченко жив як людина і жив повноцінним життям людини. Давайте щоб і ми почали більше жити як люди.