Тема: Любіть ворогів ваших.
Хтось запитає: “А хто є ворог мій?“ Ворог може бути той, який мені зробив кривду. Ворог – це також той який зробив кривду моєму народові. В нашому українському контексті це могли б бути росіяни, які зайняли територію України. Звичайно для тих людей, на яких це безпосередно вплинуло, тобто для тих хто втратив когось через цю сучасну війну або хтось який мусів перенестися через небезпечні обставини, звичайно набагато сильніше відчували б цю кривду, бо вони її пережили особисто і безпосередно.
І так нам треба зрозуміти що нашими першими ворогами, це ті з якими ми частіше спілкуємося. Вороги – це ті про яких ми негативно думаємо. Ісус звертає нам увагу на наших щоденних, практичних ворогів, а менше на теоретичних ворогів.
Я пригадую як я ще ходив на університет Макґил в Монреалі і перше запізнав студента єврея на моїх викладах. Ми нераз вдома говорили про ролю євреїв в історії України, як часто вони співпрацювали з тими які панували над українським народом. Ну і звичайно в мене було таке загальне, негативне наставлення до євреїв. А тут переді мною, не теоретичний а реальний єврей, і ще з ярмулкою, отже практикуючий жид. І так в однім моменті, я мусів вирішити яке буде моє ставлення до нього. Чи я буду з ним спілкуватися як з євреєм чи як з людиною?
Напевно і у вас що приїхали з України були люди росіяни з якими ви добре жили. Це були конкретні люди, може сусіди а може співробітники на праці, з якими ви виробили взаємні стосунки. І хоч була і є війна між тими двома націями, ви все ж таки могли мати людське, культурне відношення один до одного.
Так що повернімся до того щоденного, практичного свого ворога. Хто він чи вона? Це може бути мій чоловік в подружжі. Це може бути моя сестра, моя мама чи тато в даний день. Це може бути моя дочка або син. Це може бути мій сусід або співробітник на праці. Варто деколи зробити такий іспит совісти. Сісти собі спокійно і думкою перейти всіх своїх найближчих в нашому житті і себе запитати чи я маю якесь упередження до даної людини. Яке наше перше враження про цю людину про яку ми думаємо? І тоді звернути увагу на наші почуття і себе запитати наскільки в мене любови для цієї людини? І так перейти всіх тих людей, з якими ми найчастіше спілкуємося. Тоді пробуймо знайти чогось доброго в кожній з тих людей. Ми так би мовити пробуємо збалансувати нашу опінію про кожну людину. Навчитися любити дану людину – це значить навчитися в першій мірі виплекати в собі добрі почуття, добрі думки супроти цієї людини.
І це називається працювати над собою – поволі себе приучувати любити кожну людину яку Бог посилає нам в наше життя. Це не є легко і це не є нам природне, бо через наш первородний гріх, ми маємо тенденцію завжди зхилятися до негативного.
Закінчую мою проповідь таким прикладом. Стоїть перед вами ікона Матері Божої з дитятком Ісусом і вона дещо знищена в деяких місцях. Ви, стоячи перед цією іконою, вирішуєте чи ви будете насолоджуватися красою цієї ікони, чи будете зосереджувати свою увагу на недотягнення цієї ікони? Якими очами будете дивитися на цю ікону? Очами упередження чи очами любови? І те саме питання можна собі поставити коли ми стоїмо перед даною людиною, іконою Божою, сотворену на подобу Божу. Очами упередження чи очами любови?