23 Неділя Пятидесятниці 2021 р. – 88-Річниця ГОЛОДОМОРУ в Україні
Слава Ісусу Христу!
Дорогі Брати і Сестри!
Як ми добре знаємо, хліб – це базовий елемент харчування напевно більшості народів світу (за виключенням тих, де базовою їжею є рис, бобові чи щось інше). Мені пригадується з дитинства (як нас вчила мама), що при падінні хліба на землю ми шанобливо його піднімали і цілували.
Вже з дитячих років ми розуміли вартість хліба, вартість їжі. Ми розуміли, що це є питання життя і смерті людини. Без хліба (їжі) людина вмирає. Відібрати хліб (їжу) означає засудити когось на страшну смерть (помирати з голоду).
В Біблії є чимало свідчень про випадки голоду. Ціла історія вибраного народу (Старий Завіт) позначена частими випадками голоду. Наприклад, у Книзі Буття ми зустрічаємо такі слова: «У країні був голод, і Аврам зійшов до Єгипту, щоб там проживати, бо голод тяжко тяжів земля » (Буття 12:10). У книзі Неємії ми знаходимо таке твердження: «І хліб з неба Ти давав їм у голод їх…». Або у Притчах Соломонових ще інший вислів: «Не допустить Господь терпіти голод душі праведного, надбання ж нечестивих вивергне».
Голод був також звичною реальністю і в часи Нового Завіту. Тому Ісус Христос навіть використовує це як ілюстрацію до притчі про блудного сина: “Коли він витратив усе, у цій країні настав серйозний голод, і він почав бути в нужді” (Лука 15:14). Тобто явище голоду у Священному Писанні є реальністю життя людей і страшним катаклізмом.
Щось подібне (маю на увазі – великий голод) сталось і в нашій неньці-Україні у 1932-33 роках, коли комуністичний режим Радянського Союзу на чолі зі Сталіном зорганізували штучний голод, внаслідок чого, за оцінкою різних істориків, голодною смертю померли від 4 до 10 мільонів наших земляків.
Сьогодні ми всі зібрались тут, на Божественній Літургії, щоб у спільній молитві перед Богом пом’янути цю найбільшу трагедію нашого багатостраждального українського народу – Голодомор (геноцид українського народу). Як знаємо, Голодомор – це дуже сумна і страшна сторінка нашої історії, адже він був організований саме на нашій землі, яка може прогодувати хлібом цілу Європу.
Немає сумніву, що політично-суспільний вимір вшанування жертв Голодомору є дуже важливим. І ми дуже вдячні також Канаді за визнання Голодомору геноцидом нашого народу та за братню солідарність. Але, молитовно огортаючи загиблих жертв Голодомору, ми відкриваємо для себе ще один вимір цієї жахливої трагедії. Ми опиняємося перед складною, надзвичайно важкою і непростою проблемою – проблемою безвинного страждання. Адже протягом Голодомору загинули невинні люди.
Такі події, як Голодомор в Україні, своєю жорстокістю та нелюдяністю можуть породити в нас відчай, невіру, озлоблення і бажання помсти.
Роздумуючи про Голодомор і про інші сумні події з нашого життя (смерть малих дітей, страждання невиліковно хворих ітд.), ми задаємо собі питання: «Чому Бог не прийшов на допомогу, не визволив безвинних людей від страждання, якщо Він – всемогутній та благий?», «Задля чого вірити, якщо такі події можливі?», «Хто він насправді, той Творець та Суддя Всесвіту, в Якого закликає нас вірити Церква?», «Чому страждають невинні душі?», ітд. Ось які чи подібні запитання постають перед нами, якщо ми серйозно ставимося до нашої віри. І не можна втікати від таких питань.
Треба одразу сказати, що про сенс безвинного страждання людина запитує себе з самого початку свого існування, починаючи від моменту вигнання з раю. Пригадаємо, напевно, найвідомішого з таких запитувачів – праведного Йова, якому присвячена одна з біблійних книг Старого Завіту.
Різні релігії світу, ідеології та філософські течії по різному відповідають на ці запитання. Одні пропонують шукати заспокоєння у нірвані (буддизм, хіндуїзм), інші – в обіцянці реальних тілесних насолод у будучому житті, і т.д.
Ми як християни не можемо на 100 % відповісти, чому є так, а не інакше. Але ми добре знаємо і віримо, що Бог дав людині абсолютну свободу вибору. А вибір одних людей також впливає на свободу інших. Ми як християни глибоко віримо і знаємо, що нашою найкращою відповіддю на присутність страждання в нашому житті (в тому числі – і безвинного страждання) є сам наш Господь Ісус Христос, Який сам постраждав на хресті заради нашого спасіння. Щобільше, Христос сам входить в наші страждання і бере наш хрест на себе, співстраждаючи з нами: Він утотожнюється з нашим стражданням і надає йому глибокий духовний сенс. Це не Бог створив страждання. Це не Бог спричинив Голодомор в Україні. Це ми – люди – це учинили через нашу гріховність особисту і колективну.
Сьогодні, як і понад 2000 років тому, Ісус промовляє кожному з нас через свій Хрест та своє Воскресіння: “Я з тобою в твоєму стражданні. Я прийшов постраждати задля тебе. Я є з тобою».
Отже, наша пам’ять про Голодомор є і має бути водночас проповіддю про Ісуса Христа, про Його Хрест та Воскресіння. Хрест Христовий завжди перемагає – так, як перемагає сьогодні правда про Голодомор. В часи, коли відбувався Голодомор, світ добре знав, що відбувалось. Але вони мовчали, бо їм було мати бізнес із Радянським Союзом (подібно як в сьогоднішній Євангелії мешканців з Герасин-околиці задовільняла ситуація із біснуватим чоловіком, а вони, в свою чергу, більше переживали за своїх свиней, з яких мали прибуток). Але правда про Голодомор як геноцид проти нашого народу перемогла і зараз країна за країною визнають це.
З тієї сумної події – Голодомору – випливають для нас принаймні три вагомі духовні уроки.
Перший урок: шанувати гідність людського життя (з моменту зачаття до природної смерті). Якщо стається так, що якийсь політик чи лідер скаже, що це або інше людське життя потрібно знищити для якоїсь нібито “вищої” мети (через аборт чи евтаназію, наприклад)– не вірте, не заспокоюйтеся: забирати в людини життя, дане їй Богом, – це завжди злочин проти Бога.
Другий урок: шукати правди, не боячись засудити гріх. Як християни мусимо мати сміливість чинити опір гріхові, й не лише персональному гріхові, але і колективному (структурам гріха). Коли сумління нам підказує, що політична влада чинить гріховно (як це було у випадку радянської влади чи Гітлера, наприклад), ми, якщо хочемо бути гідні Христового імені, мусимо мати мужність сказати цій владі “Ні”.
І третій урок: навіть якщо трапиться так, що навколо нас буде занадто багато страждання, попри все важливо не озлоблятися, не зачерствіти, не зневірюватись, але завжди пам’ятати, що Ісус Христос віддав своє життя за нас на Хресті. Пам’ятати, що Господь Бог є завжди з нами, особливо у Своїй Святій Церкві і Він завжди готовий нам допомогти і з нами співстраждати.
Тому сьогодні, дорогі у Христі Брати і Сестри, давайте разом з’єднаємось у щирій молитві за всі жертви Голодомору, за всі ці невинно вбиті голодом душі, за їхнє вічне спасіння та за жертву їхнього життя, щоб Бог прийняв цю їх жертву через Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа.
Як також, запрошую помолитися за всіх тих, хто скоїв цей злочин, бо і вони – виконавці цього злочину – теж є жертвами брехні – жертвами ворога людського роду, князя цього світу – диявола.
Нехай Господь Бог назавжди пам’ятає всіх померлих у Своєму Царстві, і нехай Він помилує всіх нас. Амінь! (о. В. Н.)