Тема: Квітна Неділя – День Радісний і День Сумний
Сьогодні радісний день, бо ми святкуємо надзвичайне воскресіння Ісусового доброго друга Лазаря. Кілька разів у цьому літургійному святі Квітної Неділі ми чуємо молитви, які прославляють Ісусове воскресіння Лазаря з мертвих. Ісус визволив душу Лазаря від аду, коли його тіло вже розкладалося.
Це – приготовка до того моменту коли сам Ісус, зійде до аду, місце де смерть має владу, і визволить багато душ. В одній із молитов ад говорить про Ісуса і сумує: «Що я зробив? Хто це той, кого я не можу втримати в полоні, і Він ще бере інших із собою, і я не можу Його зупинити. Що я зробив?”
Ми знаємо зі Святого Письма, що Іван Хреститель, якого називають Предтечею, народився 6 місяців перед Ісусом, і відтак він приготував людей до приходу Ісуса і Його публічної місії на землі, а потім Іван, який загинув короткий час перед Ісусом, зійшов до аду, щоб тут приготувати душі які перебувають в полоні та сказати їм, що Той сильний, всемогучий Ісус, прийде щоб їх звільнити. Це дало всім цим душам надію. Але коли Лазар зійшов до до аду, а потім вийшов з аду, це дало всім цим душам ще більшу надію.
У цю Квітну або Вербну неділю ми пам’ятаємо як Ісуса величаво вітали, тому що Він вчинив велике, публічне і нечуване чудо – Він воскрес чоловіка на 4ий день. Вони вітали Ісуса як царя; вони вітали Його, як Месію. Тож це був щасливий день для багатьох в Єрусалимі та для багатьох душ в аді.
Сьогодні це також сумний день, коли Ісус дивився на місто і плакав над ним, бо воно не пізнало Його відвідин. Він плакав над цим містом, бо люди цього міста в більшості відкинуть Його, а потім це місто буде в повністю знищене в 70му році. Провідники цієї тріумфальної процесії на Квітну Неділю, того славного в’їзду до Єрусалиму вітали Ісуса як царя. Але тоді інші керівники міста кілька днів пізніше на Велику П’ятницю відкрито заявили: “У нас немає царя, крім кесаря.” Одна група вигукувала “Осанна на висотах”, а друга група через кілька днів кричала: “Розпни. Розпни Його ”. Ісус був сумний, розуміючи, що Він в’їжджає до Єрусалиму, де буде страждати та вмирати.
Лозу, яку будемо нині святити, нам вказує на ці два моменти – радісний і сумний. Коли ми підносимо лозу вгору, ми, так як діти Ізраїля, визнаємо Ісуса як переможного царя, який переміг смерть. Ми також б’ємо один одного цією самою лозою (маю надію не за сильно!) щоб пригадати собі що Ісуса бичували і били під час Його страстей.
Під час Служби Божої ми кілька разів собі пригадуємо Квітну Неділю. Три такі моменти приходять мені на думку. Великий Вхід, коли священник приносить дари хліба і вина на престіл, нераз описують як символічний Ісусовий в’їзд до Єрусалиму. Ми співаємо слова прослави, які вживали на Квітну Неділю. Якраз перед освяченням, ми співаємо в пісні “Свят, Свят, Свят” такі слова: “Благословенний хто йде в ім’я Господнє, осанна на висотах.” І тоді перед Святим Причастям ми співаємо подібні слова: “Благословенний хто йде в ім’я Господнє, Бог Господь появився нам.”
Одна наука для нас – це щоб ми були стійкі і вірні Богові у добрих і важких моментах, у щасливих і сумних часах. Ісус казав своїм апостолам: “Якщо ви Мене любите, виконуйте заповіді Божі.”
На кінець цих роздумувань хочу звернути увагу на ще одну причина чому ми лучимо ці два свята разом: Лазаревої субота й Квітна неділя. Ці оба свята вказують нам на кінець світу, на останній, славний день. Лазарева субота вказує нам на воскресіння живих і мертвих в останній день, а Квітна неділя вказує нам на другий, славний прихід Господа і Бога нашого Ісуса Христа в останній день.
Ми маємо таку українську традицію, більше поширена на Східній Україні серед православних, що люди на Великдень стоять біля гробів своїх рідних, а священник переходить і каже “Христос воскрес”, а люди відповідають “Воістину воскрес”. Це є глибока традиція тому що наші рідні у гробах, подібно як Лазар, воскреснуть в останній день. Вони поховані з ногами до сходу, щоб коли вони встануть до Сходу, вони зможуть привітати славний, другий прихід Ісуса Христа.
Sermon on Palm Sunday – April 17, 2022
Theme: Palm Sunday – a Happy Day and a Sad Day
Today is a happy day because we celebrate the amazing resurrection of Jesus’ good friend Lazarus. A few times in this liturgical feast of Palm Sunday we hear prayers praising Jesus’ resurrection of Lazarus from the dead. Jesus delivered the soul of Lazarus from Hades while his body was already decomposing. This is a prelude to Jesus, Himself at the moment of His death, going down to Hades, and delivering many more souls. In one of the prayers Hades is mourning: “What have I done? Who is this one that I cannot hold Him captive and He is taking others with Himself and I can’t stop Him. What have I done?”
We know from Scriptures that John the Baptist, called the Forerunner, was born 6 months before Jesus, and would later prepare the people for Jesus’ public ministry, and then after John died, a short time before Jesus, he went down to Hades to prepare the souls being held captive and tell them that Jesus, the strong one, was coming to liberate them. That would have given all these souls much hope. But when Lazarus went down to Hades and then was taken out of Hades, that would have given all these souls even greater hope.
On Palm Sunday we remember the welcoming of Jesus who performed a great, public and unprecedented miracle – resurrecting a man on the 4th day. They welcomed Jesus like a king; they welcomed Him like a Messiah. So it was a happy day for many in Jerusalem and many in Hades.
It was also a sad day as Jesus looked at the city and wept over it because it did not recognize His visitation. He wept over it because the city for the most part would reject Him and then would be utterly destroyed in the year 70. The leaders of the procession on Palm Sunday would welcome Him as king. But then other leaders of the city on Good Friday would declare openly: “We have no king but Caesar.” One group cried out “Hosanna in the highest” and another group a few days later would cry out: “Crucify Him. Crucify Him.” Jesus would be sad in understanding that He was coming into Jerusalem in order to suffer and die.
The pussy-willows that we will be blessing today also have a double message – a happy one and a sad one. The happy theme is that we raise our pussy-willows like the children of Israel would have raised their palm fronds in order to acknowledge Jesus as the victorious king who overcame death. We also strike one another (hopefully not too hard) with this same loza/pussy-willow to remind us how Jesus was scourged and beaten during His Passion.
During the Divine Liturgy there are a few allusions to Palm Sunday. Three specific moments come to mind. The Great Entrance, when the priest brings the gifts of bread and wine to the altar, is described as symbolically representing the Entrance of Jesus into Jerusalem. We sing words of praise that were used on Palm Sunday. Just before the Consecration, we sing “Holy, Holy, Holy” which ends with a Palm Sunday phrase “Blessed is He comes in the name of the Lord, Hosanna in the highest.” And again just before Holy Communion we sing: “Blessed is He who comes in the name of the Lord, God the Lord has appeared to us.”
One lesson for us is to remain constant and loyal to God in good and in bad times, in happy and in sad times. Jesus said to His disciples: If you love me, obey the commandments.”
To conclude my reflections today, I would like to point out another connection between those two Feasts. The two Feasts point to the end of the world, the last and glorious day. Lazarus Saturday points to the resurrection of the living and the dead on the last day and Palm Sunday points to the glorious second coming of our Lord and Saviour Jesus Christ on the last day.
We have a Ukrainian tradition, more among the Ukrainian Orthodox in Eastern Ukraine, in which on Easter Day people stand at the graves of their families and the priest walks by and says: “Christ is risen”. The people respond: “Truly He is risen.” It is a meaningful tradition because that is where our family members, just like Lazarus, will rise on the last day. They are buried with their feet facing East so that when they stand up, they will be facing the East, ready to welcome the glorious, second coming of Christ.