Тема: “Випадком ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його і перейшов на другий бік.” (Луки 10:31)
В нинішній притчі маємо двох чоловіків, які не помагають людині в потребі. Ці два чоловіки були напевно важними людьми в їхньому суспільстві. Вони занималися важними справами. Вони були зайняті і просто часу не мали.
Так трохи подумаймо про наш час і до якої міри ми є зайняті. Кажуть що зайнятість це не щось нам накинене, але скорше всього це ми самі вирішуємо наскільки ми будемо зайняті. Звичайно якщо є мама з двома маленькими дітьми, то напевно вона мало матиме так званого свого часу. І подібно з людьми в 3-му світі, які працюють 12 годин на день і може деколи мають неділю вільну. Якщо вони є бідні то й ще мусять довго добиратися на працю. Це були б два приклади людей, які справді мало мають свого часу.
В нашому пересічному суспільстві дещо інакше. Маємо батьків, які записують своїх дітей на різні зайняття на протязі тижня: лекції на якомусь інструменті як наприклад на піано, везуть дітей на гокей або на футбол, може ще якийсь клас мистецтва, ну і батьки ще мають свої програми фізкультури. Тоді маємо нашу улюблену програму на телевізорі або на YouTube, яку попросто не можна опустити. Тоді треба перевірити свою електронну пошту і відповісти кому треба. Може ще заглянути що там хто написав на Фейсбук і напишемо своє коротке зауваження. Тут і там передзвонимо до когось з родини або до деяких наших знайомих. Деколи це може бути наш час, який ми щедро віддаємо другій людині. Молоді люди мусять перевірити свої соц-мережі (social media). Дівчата зайдуть на свій Інстаґрам або на Tik Tok. Хлопці гратимуть на своїх відео грах (video games). В багатьох тих ситуаціях людина приймає рішення – чим вона заповнить свій день. Ми можемо бути зайняті в даний спосіб.
А я вас закликаю: “Зупиніться на хвильку і подивіться довкола себе. Як небо виглядає. Може є якісь цікаві хмари. Послухайте чи якісь пташки видають якісь звуки. Сядьте і подумайте трошки про своє життя. Подумайте на більшій скалі – про своє життя на загал. Чи я останньо принимав/ла добрі рішення в своєму житті? Звірята не спроможні думати в такий спосіб. Це є чисто людська форма поведінки. Це не є ані інстинкт ані рефлекс. Це є свобідне роздумування і оцінювання свого життя. Нам треба навчитися жити як люди, а не лише як тварини. Треба нам увійти у світ розуму поза щоденного інстинкту.
Чи можемо знайти час на молитву? Чи можемо знайти деякий час на якесь духовне читання під час цієї Пилипівки? Чи можемо дати зі свого часу другим щоб помогти їм? Одна з найкращих фраз що мама може почути від своїх це слова, “Чи можна якось помогти?“ Діти помагають у прибиранні хати без нарікання. Чи ви діти деколи помагаєте мамі в хаті? Тату, чи можеш ти знайти трохи часу щоб побавитися зі своїми дітьми? Може прочитати їм казку на Пилипівку.
Треба подумати про своє життя і про Бога. Чи Бог тішиться нашими рішеннями? Що Ісус би хотів щоб ми робили? Як би він змінив наш графік, нашу щоденну рутину? Це могла б бути духовна вправа де ми б застановилися над своїм духовним життям. І знову це була б поведінка чисто людська поза межами тваринного життя.
Якщо ви візьмете любу католицьку духовну книжку, то десь напевно знайдете згадку про іспит совісти. Це є духовна вправа де людина передумує свої рішення під час дня і їх оцінює. Ми були сотворені на образ Божий – зі свобідною волею і розумом який спроможний роздумувати і оцінювати свої рішення. Давайте будемо трохи більше жити на подобу Божу, як духовна, думаюча людина, а менше на подобу тварини.
Theme: A priest was going down that road; and when he saw him he passed by on the other side.” (Luke 10:31)
In today’s parable, there are two fellows who do not help the man in need. The two would have been important people in the community. They have important stuff to do. They are busy and they just don’t have the time.
Let us think about this busyness. It is said that quite often busyness is not a state imposed upon us, but often a chosen state. Obviously if you are a mom with a one-year old and a two-year old at home that situation will require almost all of her time. Then there are people in the 3rd world who work 12 hours a day and then maybe get Sunday off. If they are poor, they would spend quite a bit of time walking to and from work. Those would be examples of people who really do not have much of their own time.
Then there are parents who sign their children up for different activities during the week: lessons with an instrument such as piano, hockey or soccer practices and games, some art classes, and the parents have their own fitness programs. Then there are our favourite programs on television or on YouTube that we must see. Then there are emails we must respond to, Facebook posts that we look at and respond, maybe talk on the phone for a while. Young people may also check on their social media. Boys will play their video games. Girls may go on Twitter or on Instagram. In many of these situations choices are made – we fill our days in a certain way. We become “busy” because of our choices.
Stop… and smell the coffee. Stop … and smell the roses. Stop … and think about your life. Think of the big picture. Macro instead of micro. Have I made good choices? This kind of behaviour animals are incapable of doing. It is very much a human behaviour. It is life beyond instinct. It is the life of freely reasoning and evaluating. We have to learn to live like human beings, beyond our everyday instincts.
Can we carve out some time for prayer? Can we find some time to do some spiritual reading during this Advent season? Can we also give some of our time to others and help them out? One of the most beautiful phrases that a mother can hear is, “Can I help in any way?” It is music to her ears. Children helping with chores in the house without grumbling. Dad, can you find time to play with your children or read them a story for Advent.
We should also reflect also our life and God. Is God pleased with my choices? What would Jesus want me to do? How would He change my schedule, my routine? This would be a spiritual exercise, that would involve reflecting back on one’s spiritual life. Again that would be behaviour that would be beyond instinct or reflex.
If you read any book on Catholic spirituality, you will find that they quite often encourage us to make an examination of conscience. It is a free exercise of the will that looks upon its choices. We were created in the image of God – with a mind that can reason and a free will that evaluates its choices. Let us begin to live more like that image of God, a spiritual, thinking being, and less like an animal.