Тема: Сьогоднішний Закхей.
Один чоловік вже не був у церкві понад 15 років. Навіть на Великдень не приходив. А колись він ходив кожної неділі. Він також колись був членом Церковної Ради і збирав і вписував членські вкладки. Дехто нарікав що він брав по два рази за членську вкладку – домагаючи за попередній рік, навіть від тих які були заплатили. І щось сталося було що він раптом перестав ходити до церкви.
Коли новий священник прийшов на парафію він довідався про цього чоловіка, який не був у церкві вже понад 15 років. Отець потелефонував цьому чоловікові і запросив себе на вечерю.
Як почули люди що отець іде на вечерю до цього чоловіка, то казали, “він цього не варта.“ Другі почали говорити між собою і пригадувати один одному як то він, що відповідав за членські вкладки , колись крав і від церкви і від людей. І потому почули що отець був в цього чоловіка майже три години і що отець мусів перепросити інших людей в яких мав посвятити хату, і домовитися з ними що заїде до них іншим разом. Як люди почули як довго отець сидів у того чоловіка-злодія, то ще більше говорили, “він цього не варта.“
Але на другий місяць коли був видрукуваний список коляди, то зауважили що цей чоловік подарував на коляду $80,000, половину свого майна. І також пішла чутка, що як хтось колись з парафіян заплатив подвійно за членську вкладку за даний рік, що цей чоловік такому віддасть вчетверо. Вже ніхто більше не говорив, що він не був цього варта. Той чоловік називався Закхей, а священник називався Ісус. Я вам нині переповів подію про Закхея в Євангелії в сучасних, теперішніх обставинах.
Це що я вам переповів щойно, це просто видумане. Але хочу Вам сказати що я колись насправді пережив щось подібне в одній з моїх колишніх парафій. Був один парафіянин, який буде досить багатий, але ніколи не приходив до церкви, навіть на Різдво чи Великдень. Але він приходив до церковної залі на Базар. Я завжди говорив з ним і я знаю що то деяких людей денервувало, що отець, тобто я, так багато говорить з людиною, яка взагалі до церкви не ходить. Він не лише не ходив до церкви, але також взагалі не давав ніякої жертви на церкву мимо того що був досить заможний. Він писав ікони і завжди любив мені показати що він намалював. Я в нього був кожного року зі свяченою водою і ми ніколи не говорили про те що він до церкви не ходить. Ми говорили про ікони. І тоді наша парафія почала дискусію, щоб розмалювати церкву іконами. Я запросив і цього мого багатого знайомого на пораду і так делікатно запитав його чи він би був зацікавлений покрити кошти на одну ікону. В наступних кількох років він зафондував розмалювання цілого святилища, тобто він дав за кілька років, більше ніж половину всіх жертв цілої парафії. Це був модерний Закхей.
В Євангелії Луки є дві події, які приготовляють нас до оповідання про Закхея. В попередній главі Луки ми читаємо про молодого чоловіка, який не може продати все що має бо він занадто прив‘язаний до свого маєтку. (Луки 18: 18-27) Тоді Ісус каже, що легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в царство Боже. І тут у домі Закхея, Ісус стверджує, що прийшло спасіння, царство Боже. В хаті Закхея відбулося надзвичайне чудо.
В попередній главі Ісус також каже: «хто не приймає Царства Божого, як дитина, не ввійде в нього» (Лука 18:17). Лука каже нам, що Закхей «прагнув побачити» Ісуса, але не зміг, бо «він був малого зросту». Тож «він побіг попереду і виліз на сикомор-дерево, щоб побачити Ісуса». Маленький зріст, цікавість, шукання, біг і лазіння по деревах – все це нагадує нам дитину. Як і у всіх дітей, ці характеристики в Закхея дещо комічні – і Ісус також з певним захопленням, дружньо каже до Закхея «швидко злізай, бо сьогодні я мушу бути в твоїм домі». Закхей відповідає радістю – як забавна дитина, яка запрошує нового знайденого друга щоб залишився з ним у його домі. Нинішнє Євангеліє закликає нас до жертвенності. Готуючись до Великого посту, ми покликані випорожнити свої кишені, щоб відчути певну полегшу. Але також ми покликані до дитинної зацікавленості. Ісус каже: «Блаженні голодні… блаженні спраглі.» Як ми повинні це розуміти? Голодні і спраглі за Богом. Дорогі браття і сестри, такий голод, таку спрагу треба випросити собі в Бога.
Theme: Today’s Zacchaeus.
One man had not been to church for more than 15 years. He didn’t even come for Christmas or Easter. And he used to go every Sunday. He was also once a member of the Church Council and collected and entered membership fees. Some people complained that he took twice for membership fees – asking for the previous year, even from those who had already paid. And then something happened that he suddenly stopped going to church.
When a new priest came to the parish, he learned about this man, who had not been to church for more than 15 years. The priest called the man and invited himself to dinner to his house. When people heard that the priest was going to dinner to this man’s house, they said, “He is not worth it.” And then they heard that Father had been with this man for almost three hours and that Father had to excuse himself to other people where he was supposed to have been to bless their homes and re-schedule his vist for another time. When people heard how long Father had been sitting with that man who was a thief, they said even more, “He’s not worth it.”
But at the end of the month when the Christmas donations (the Kolada) was printed, it was noticed that the man had donated $80,000, half of his money for Christmas. And there was also a rumor that as if any parishioner ever paid double for the membership fee for a given year, that this man would reimburse them four times as much. No one said anymore that he was not worth it. The man’s name was Zacchaeus, and the priest’s name was Jesus. I have told you the story of Zacchaeus in the Gospel in modern, current circumstances.
What I just told you now was made up. Fiction. But I want to tell you that I once actually experienced something similar in one of my former parishes. There was one parishioner who was quite rich, but never came to church, not even for Christmas or Easter. But he would come to the church hall for the Bazaars. I would always talk to him and I know that some people were upset that I would talk so much to a person who doesn’t go to church at all. Not only did he not go to church, but he also did not make any donations to the church even though he had money to spare. He painted icons and always loved to show me what he drew. I visited him every year with holy water and we never spoke about him not going to church. We talked about icons. And then our parish started talking about decorating its church with some icons. I invited my well-to-do man to give me some advice. Then delicately I asked him if he would be interested in covering the cost for one icon. In the next few years, he funded the painting of the entire sanctuary. He gave in a few years, more than half of all the donations of the whole parish. He was a modern Zacchaeus.
There are two stories in the Gospel of Luke that prepare us for the story of Zacchaeus. In the previous chapter of Luke, we read about a young man who cannot sell everything he has because he is too attached to his estate. (Luke 18: 18-27) Jesus then says that it is easier for a camel to go through the eye of a needle than for a rich man to enter the kingdom of God. And here in the house of Zacchaeus, Jesus claims that salvation has come to this home, the kingdom of God has come. An extraordinary miracle took place in Zacchaeus’ house.
In the previous chapter, Jesus also says, “Anyone who will not receive the kingdom of God like a little child will never in” (Luke 18:17). Luke tells us that Zacchaeus “longed to see” Jesus, but could not because “he was short.” So “he ran ahead and climbed a sycamore tree to see Jesus.” Small in size, curious, seeking, running and climbing trees – all descriptions of a child. Like all children, these characteristics of Zacchaeus are somewhat amusing – and Jesus returns that delight when He looks up in a friendly manner and tells Zacchaeus to “come down quickly, for today I must stay at your house.” Zacchaeus responds with joy — like a playful child inviting a new found friend to stay with him in his home.
Today’s Gospel calls us to practice charity. In preparation for Lent, we are called to empty our pockets and lighten our load. But we are also called to a childlike curiosity. Jesus says, “Blessed are the hungry,… blessed are the thirsty.” How are we to understand this phrase? We are called to become hungry and thirsty for God. Dear brothers and sisters, such hunger, such thirst must be given to us by God. We must ask for it.