Друга Світова війна принесла незліченні страждання та випробування мільйонам людей. Тисячі українців, залишившись без надії та безпеки у рідній країні, вирушили в пошуках кращого життя за кордон. Канада стала одним із притулків для цієї хвилі еміграції. Зростання української спільноти на нових землях породило не тільки матеріальні потреби, але й глибоку духовну спрагу. Торонтонська єпархія, разом з іншими українськими організаціями Канади, опинилася перед викликом забезпечення духовних потреб своїх вірних.
Так почався шлях створення парафії Покрови Пресвятої Богородиці — духовного дому для тисяч українців, які прагнули зберегти свою віру, культуру та спадщину. Ця історія охоплює 60 років жертовності, праці та безмежної віри, яка живить і надихає парафіян донині.
Заснування парафії
Парафія «Матері Божої Неустанної Помочі» (276 Bathurst St.) була першою духовною обителлю для багатьох українців у Торонто, але з часом це місце вже не могло вмістити всіх вірних. Багато людей, хто підчас Служби Божої не могли потрапити в середину церкви, молились у парку через дорогу від церкви, слухаючи Службу Божу через гучномовці. У 1962 році після тривалих нарад душпастирів та церковного керівництва, було прийнято рішення про будівництво нової церкви в районі вулиць Bloor та Ossington.
Місце, яке було обрано для будівництва, виявилося непростим – воно вже мало історію невдалої спроби будівництва, коли словаки східного обряду збудували там фундамент своєї церкви, який згодом завалився через ненадійний ґрунт. З’ясувалось, що це був насип ями, з місця якого скоріше викопували гравій, а тверда земля знаходилася набагато глибше.
Коли українці розпочали будову церкви Святої Покрови, то архітектор і будівельники в першу чергу перевірили як заглибоко є тверда земля. З’ясувалося, що будувати треба на залізних стовпах глибиною подекуди 50 футів.
Будівництво почалося під керівництвом інженерів Євгена Греня та Романа Думина. Головою будівельного комітету був Михайло Дудар, хто на протязі багатьох років також був Головою Церковної Ради Церкви Покрови. За два роки наполегливої і кропіткої праці, у 1964 році, храм був завершений. Будова була якісна — споруда витримала випробування часом — за 60 років на ній не з’явилося жодної тріщини.
Оздоблення храму
Архітектурний стиль нашого храму це козацьке або українське бароко — нагадує парафіянам про величну історію України та її культурну спадщину.
Закінчення будівництва стало лише початком великої праці над оздобленням святині.
Церкву прикрасили лавками на 320 сидячих місць, а стіни облицювали світлим мармуром, привезеним з Італії. Пізніше зусиллями багатьох митців було створено іконостас. Вирізьблений майстром Бараком, він був розписаний відомим українським художником Святославом Гординським. На жаль, п. Гординський не зміг продовжити роботу по розпису храму, бо був запрошений Патріархом Йосифом Сліпим до Італії розписувати храм Святої Софії в Римі.
Святилище церкви розписав митець, талановитий художник, запрошений з Венесуели єпископом Кир Ізидором Борецьким. Постать Ісуса Христа у супроводі святих та ангелів, що височіють над престолом, це саме справа творіння рук цього майстра.
У 1971 році розпис продовжив Гайко Шліпер, хоч і не українець, але відомий знавець східного малярства та колишній професор Карлтонського університету в Оттаві. Він розписав стіни церкви до середньої бані. По закінченні контракту, він, на запрошення о. Володимира Тарнавського, переїхав до Едмонтону, Альберта, щоб там розписувати відновлену церкву св. Юрія, з тої причини ми були змушені відкласти розпис нашої церкви на пізніше.
Роки йшли, але мрія про завершення оздоблення церкви не покидала вірних та духовенство. Нарешті, на початку 2000-х років, група художників з України під проводом Олега Валенюка завершила розпис стін, купола, чотирьох каплиць на балконах, хорів і притвору церкви – перетворивши храм на справжню перлину мистецтва. 
Чотири каплиці були розмальовані відповідно до їх назв: 1-ша каплиця Пресвятої Богородиці, 2-га — Святого Йосафата, 3-тя — Українських Святих, і 4-та — Терпінь Ісуса Христа. В притворі церкви, коли тільки заходиш до храму, одразу відчувається зв’язок з Україною завдяки гербам міст і зображенням українців у традиційних строях різних регіонів.
У нашій церкві також є унікальні вітражі у візантійському стилі по лівому і правому боці, які зображають сцени зі Старого та Нового Завітів.
Розвиток інфраструктури
В 2004 році, з нагоди святкування 40-ліття парафії, каплиці були освячені трьома владиками, бравшими участь у Торжественній Святій Літургії – Кир Степаном Хміляром, Кир Корнилієм Пасічним та Кир Романом Даниляком. Цього дня, правлячий Владика, Кир Стефан Хміляр, проголосив церкву Святої Покрови Собором. По закінченні Служби Божої, відповідна грамота підписана Владикою, була поміщена в капсулу і замурована у стіну з правого боку при вході до храму. На цьому місці тепер знаходиться мармурова титульна дошка з написом: СОБОР – Українська Католицька Церква Святої Покрови.
Парафія продовжувала розвиватися. Було вирішено побудувати священичу резиденцію, яка з’єдналася з церквою горішнім коридором, дозволяючи зручний обхід храму під час Великодніх процесій. Ця важлива споруда була завершена у 2007 році за фінансової підтримки парафіян та кредитових спілок, зокрема Кредитної Спілки «Святої Марії» та «Будучності».
Через довгі роки церква підтримувала фінансово своїх парафіян через Кредитну Спілку «Святої Марії», яка діяла при церкві. У 2009 році, у розпал світової фінансової кризи, ця спілка об’єдналася з Кредитною спілкою «Будучність», продовжуючи служити потребам громади.
У 2014 році парафія святкувала свій 50-літній ювілей. З цієї нагоди, зусиллями та фінансовою підтримкою парафіян та жертводавців, чотири Каплиці нарешті були до кінця облаштовані. В Каплиці Матері Божої своє почесне місце зайняла Зарваницька ікона Матері Божої. В Каплиці Святого Йосафата, були встановлені до почитання мощі Святого Йосафата Кунцевича, які церква отримала в дар від отців Василіян. В Каплиці Всіх Українських Святих, була встановлена ікона, яка містить в собі частинки священичого одягу Митрополита Андрея Шептицького, та Владики Миколи Чарнецького. І зрештою, в Каплиці Страстей Ісуса Христа знаходиться розп’яття, яке під час Великого Посту виставляється біля іконостасу для почитання.
Ще однією важливою фазою розбудови інфраструктури церкви стала будова ліфту. В листопаді 2020 року, після тривалої збірки коштів та з фінансовою допомогою Кредитної Спілки «Будучність», з правого боку церкви було завершено будову ліфту і запущено в експлуатацію. Ліфт надав можливість з’єднати всі рівні (церкву, вихід на вулицю, та церковний зал). Цей ліфт був посвячений під охорону Архистратига Михаїла – біля ліфту на подвір’ї встановили статую Св. Михаїла.
В 2023 році, за сприяння Сестер Служебниць, церква отримала в дар мощі Святої Йосафати Гордашевської, які Владика Кир Браян Байда благословив і отці церкви встановили на бічному престолі Богородиці.
Духовенство парафії
Протягом 60 років у церкві служили численні душпастирі, кожен з яких вніс свою неоціненну частку у розвиток парафії та духовне збагачення громади. Ми з вдячністю згадуємо всіх отців, які служили у нашій парафії:
о. Канонік Петро Каменецький — перший парох
о. Ярослав Бенеш
о. Степан Хабурський
о. Мар’ян Цурковський
о. Іван Романчукевич
о. Маркіян Стефанів — другий парох
о. Йосиф Кутний
о. Володимир Жолкевич
о. Ярослав-Теодор Савчак
о. доктор Мирон Стасів — третій парох
о. Михайло Харина
о. Іван Труш
о. Степан Рущак
о. Казимир Грицина
о. Йосиф Храпливий
о. Іван Барщик
о. Йосиф Жила — четвертий парох
о. Роман Тринога
о. Богдан Сліпий
о. Володимир Нестеренко
о. Олег Юрик
Отці, що сьогодні служать у парафії:
о. Богдан Чолій — п’ятий парох
о. Ігор Панчишин
о. Іван Дирів
о. Іван Герасимлюк
В парафії служать три піддиякони:
Сергій Данко
Василь Тиводар
Мирон Грицишин
Також наша парафія пишається тим, що протягом років вона стала колискою для духовного покликання декількох священиків. Зокрема, з Церкви Святої Покрови виросли о. Роман Дусановський, о. Тарас Дусановський, о. Мирослав Татарин, та о. Петро Бабей, які щиро та віддано служать у Христовому винограднику, продовжуючи плекати віру та духовність у різних спільнотах. Їхній приклад є для нас великим благословенням і натхненням.
Духовне та культурне життя парафії
За 60 років своєї історії парафія стала осередком не лише духовного, але й культурного життя українців у Торонто. Наприклад, ось одна з пам’ятних сторінок історії церкви — у 1973 році, під час другої Архіпастирської візитації Патріарха Кардинала Йосифа Сліпого, за 
участі отців Єпархії та чоловічого хору Торонтського Осередку СУМ «Прометей», була записана платівка з Архієрейською Службою Божою.
В церкві довгі роки Службу Божу співав церковний хор спочатку під керівництвом Степана Гумініловича, а пізніше відомого канадсько-українського композитора і диригента Зенона Лавришина. Молодіжним хором у 1980-х роках керувала Марія Свербивус.
В 2008 році, з ініціативи піддиякона Сергія Данко, при церкві був створений хор «Благовіст». 12 років поспіль хором керувала п. Леся Коник, а потім керівництво перебрав Максим Козаков. 
Останні три роки хором керує Павло Фондера. Хор не тільки став прикрасою нашого храму, але й про нього почули і в інших церквах на північно-американському континенті. Хор “Благовіст“ з дружнім візитом відвідав церкву Св. Володимира і Ольги в Чикаго, та приймав у відповідь візит хору вищезгаданої церкви у нас в Торонто. Також, хор побував на заході Канади, де в Калґарі заспівав Службу Божу в церкві Первомученика Стефана, де на той час парохом був о. Петро Бабей, який виріс у нашій церкві Святої Покрови.
Наша парафія відома своєю патріотичністю та молитвами за український народ — Панахиди за полеглих героїв, Молебені за праведників і за мир в Україні правимо щопонеділка, починаючи від початку російсько-української війни. Ліґа Українців Канади, Ліґа Українок Канади та СУМ завжди співпрацювали з нами, і священики парафії часто були капеланами СУМ. Протягом 50 років юнацтво СУМ щорічно стоїть на варті при Божому гробі у Велику Суботу.
Сьогодення
При парафії діють численні організації, як духовні так і світські. Серед них молитовна спільнота — Архибратство Божої Матері Неустанної Помочі. При церкві активно функціонують Ліґа Українських Католицьких Жінок Канади, Братство Українців Католиків Канади, Українська Молодь Христові, хор «Благовіст», Вівтарна та Марійська дружини.
Сьогодні наша парафія живе не менш активним життям, ніж раніше. В умовах масштабної війни в Україні багато українців знайшли прихисток у Канаді, і наша церква стала для них другою домівкою. Ми з радістю приймаємо нових людей у свою громаду, допомагаємо їм адаптуватися і знаходимо для них духовну і моральну підтримку.
У парафії також працює Катехитична програма для дітей, якою провадить добродійка Таня Чолій. Тут діти можуть дізнатися про свою віру та культуру. Це надзвичайно важливо, адже майбутнє нашої громади — в руках молодого покоління. Маємо також Катехизацію для дорослих у формі біблійних студій, якими провадить наш парох о. Богдан Чолій.
Заключне слово
Цьогоріч, у 2024 році, парафія святкує свій знаковий Ювілей — 60-ліття від заснування парафії. Собор Покрови Пресвятої Богородиці пройшов довгий і славний шлях за ці роки, ставши місцем духовної підтримки та молитви для тисяч українців, а також центром, який об’єднує різні покоління у спільній вірі та любові до своєї спадщини.
Наша парафія — це живе свідчення віри та сили української громади, яка, незважаючи на всі труднощі, продовжує зберігати свої традиції і передавати їх наступним поколінням.
Нехай Покров Пресвятої Богородиці покриває всіх нас своїм омофором, а ми — благаймо Всевишнього Бога, щоб дарував нашій Україні перемогу над ворогом і бажаний мир.