Ісус Христос дав святим апостолам, а через них і всім священикам владу відпускати (прощати) гріхи: “Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться; на кому залишите, залишаться” (Ін 20, 22-23).
Ще Іоан Хреститель, готуючи людей до прийняття Спасителя, проповідував “хрещення на покаяння для відпущення гріхів… І всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої” (Мк 1, 4-5).
Св. апостоли, отримавши на це владу від Господа, звершували Таїнство покаяння: “Багато хто з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої”. (Діян. 19, 18).
Для отримання прощення (відпущення) гріхів від того, хто сповідується (кається) вимагається: примирення з усіма ближніми, щирий жаль через свої гріхи і усне сповідання їх, твердий намір виправити своє життя, віра в Господа Ісуса Христа і надія на Його милосердя.
В особливих випадках на того, хто кається, накладається “єпітимія” (слово грецьке – заборона), або покута, яка вимагає благочестивих вчинків і деяких обмежень, спрямованих на подолання гріховних звичок.
(Матеріал взято з книги «Закон Божий», автор Протоїєрей Серафим Слобідський, Київ 2003 р.)