Тема: Два стилі молитви.
У сьогоднішній притчі ми чуємо про митаря і фарисея, і досить часто в проповідях і роздумах ми чуємо або читаємо про те, якими людьми були ці два чоловіки. Я хотів би нині поговорити про два стилі молитов, які нам представлені у цій притчі. Одну молитву Ісус приймає, а другу Він не приймає.
Один із моїх старих друзів, який є священиком, о.Петро Бабей, навчив мене чогось про молитву, чого я ніколи не забув. Отець Петро, до речі, виріс у цій парафії і служив як вівтарний дружинник. Отець Петро поділився зі мною про те, як він готується до молитви. Перш ніж розпочати молитву, він зупиняється і намагається подумати, до кого він буде говорити. Потрібно себе так наставити, що ми не просто відмовляли молитви, але щоб наша молитва була звернена до когось, і цей хтось є Богом. Важливо, щоб наша молитва виходила поза межі нас і була зосереджена на Бога.
З одного боку, ми не хочемо щоб наша молитва була механічною, а також ми не хочемо молитися до себе. Церква дуже сильно рекомендує, щоб хтось, хто хоче навчитися медитативної Ісусової молитви, знайти собі духовного керівника. Чому? Тому що медитативні та контемплативні молитви можуть бути небезпечними для нашого емоційного благополуччя і навіть для нашої інтелектуальної стабільності, якщо не мати керівництва в цій сфері.
Це не випадково що ми використовуємо ікони у своєму молитовному житті. Ікони допомагають нам зосередитися над особою до якої ми молимося. Знову ікони допомагають нам витягнути нашу молитву поза себе і перенести її до Бога.
Молитва фарисея зосереджена завжди на ньому. Це молитва, яка зосереджена на тому, що він робить. Він не просить Божої допомоги. Він не просить Бога діяти. Майже все про нього.
Митник просить у Бога прощення. Він просить Бога діяти у ньому, перетворити його. Його молитва спрямована на Бога, а не спрямована на себе. Якщо наша молитва була б зосереджена на наших гріхах і ми б повторювали гріхи, які ми вчинили, це була б неповна молитва, тому що ми згадували б лише те, що ми зробили. Важливо вийти з себе і зосередитися на Богу під час нашої молитви і просити Його діяти. Ми просимо Бога змінити нас.
Ми можемо порівняти молитву з розмовою з іншою людиною. Якщо під час нашої розмови я говоримо про себе і про те, що я зробив, добре чи зле, ми б назвали це егоїстичною розмовою, тому що вона була б зосереджена виключно наді мною. Все було б про мене. З іншого боку, якщо я ставлю запитання іншій людині, я стаю зосереджений над іншим від себе. Я починаю зосереджуватися на кимсь, крім себе. Коли я чекаю щоб ця людина мені відповіла і слухаю, як вони говорять про себе, тоді наша розмова перестає бути егоїстичною. Насправді це починає бути правдивою розмовою, дійсним диялогом.
Під час Служби Божої ми маємо багато дуже добрих молитов, які зосереджуються на Богу, і ми просимо Його діяти. Ми просимо його перетворити нас і всіх і все навколо нас. Це хороші молитви, орієнтовані на Бога. Але ми все одно повинні пам’ятати, що це не просто молитви, які ми вимовляємо, а це молитви, які ми говоримо до Бога. Ми мусимо знову і знову повертати нашу увагу до Бога.
Господи, Боже мій, я говорю до Тебе. Допоможи мені пам‘ятати про Тебе під час моїх молитв. Увійди в наше життя і переміни нас, щоб ми стали добрими і щоб колись стали гідними неба, гідними побачити Тебе лице в лице.
Theme: Two styles of prayer.
In today’s parable, we hear about the publican and the Pharisee and quite often in sermons and reflections we hear or read about what kind of people were these two men. I would like to speak about the two kinds of prayers offered up today. One prayer Jesus accepts and the other Jesus does not.
One of my long-time friends who is a priest, Fr Peter Babej, taught me something about prayer that I have never forgotten. Fr Peter incidentally grew up in this parish and served as an altar boy. Fr Peter shared with me about how he prepares for prayer. Before he starts his prayer, he pauses and tries to think to whom he will be speaking. One wants to make sure that one does not just recite prayers, but rather that one addresses one’s prayers to someone, and that someone is God. It is important that our prayer move outside of us and be focused on God.
On the other hand, we want to avoid reciting prayers mechanically and also we want to avoid praying to ourselves. The Church strongly recommends that if someone wishes to learn the meditative Jesus prayer, one should find oneself a spiritual director.
Why? Because meditative and contemplative prayers can be dangerous to our emotional well-being and even to our intellectual stability if one does not have guidance in this area.
It is not by accident that we use icons in our prayer life. Icons help us to focus on the person we are praying to. Again icons help us to take out our prayer and move it outside of us towards God.
The prayer of the Pharisee is always focused on him. It is a self-conscious prayer that is focused on what he does. He does not ask for God’s help. He does not ask God to act. It is almost all about him.
The tax collector is asking God for forgiveness. He asks God to act upon him, to transform him. His prayer is God-centered, not self-centred. If one’s prayer would be focused on our sins and all we did was repeat the sins we have committed, that would be an incomplete prayer because we would only mention what we have done. It is important to step out of ourselves and focus on God during our prayer and ask Him to act. We ask God to change us.
We can compare prayer to a conversation we have with another person. If during our conversation we talk about ourselves and what we have done, good or bad, we would call that a selfish conversation because it would be so self-centred. It would be all about me. On the other hand, if we ask questions from the other person, we become other-centered. We begin to focus on someone other than ourselves. As we wait for them to answer, and we listen to them speak about themselves, then our conversation stops being selfish. It actually begins to be a real conversation, a real dialogue.
During the Divine Liturgy, we have many very good prayers that focus on God and we ask Him to act. We ask him to transform us and everyone and everything around us. These are good God-centered prayers. But we still have to remember that these are not just prayers we say, but rather they are prayers we say to God. We must bring our attention back to God again and again.
O Lord my God I am talking to You. Help me to remember You during my prayers. Come into our lives and change us that we may become good and that some day become worthy of heaven, worthy to see You face to face.